21 століття.

Турбота про себе відходить на другий план, а на перший виходить дбати про те, що про нас подумають?

21 століття. Люди навчилися, відточили вміння поколінь, показувати себе щасливіше і красивіше, ніж є, насправді, ніж на фотографіях, у колективі, з друзями. Люди навчилися міряти себе рамками інстаграм, і жити соц. мережами «внутрішньовенно», багато людей розучилися відчувати, але навчилися ділити свої почуття на погані і хороші.

Люди навчилися робити, що не хочуть і не робити, що хочуть. . Люди навчилися ставити найкрасивіше фото на аву,і не завжди встигати помічати,що відбувається насправді всередині. А ще сучасне суспільство (більшість) навчилося посміхатися, коли всередині насправді взагалі не смішно... Це спрацювало, але внутрішнє відчуття, яке сховати не виходить від самих себе, приховані емоції та переживання залишаються, і тоді люди починають жити в страху, тривогах і розхитаності, а звідти панічні атаки, неврози, тривожні розлади.

Замислювалися Чи ви, що взагалі виходить так, що турбота про себе відходить на другий план, а на перший виходить дбати про те, що про нас подумають? Чи думали ви, про те, що соромно показати себе в контакті, такими які ми є, насправді, а якщо не себе, то кого тоді показувати? Знову відігравати ролі, знову привіт невроз. що сфокусуватися на собі стає важче і важче... а іноді вже повертатися до своїх істин, без допомоги фахівця, майже неможливо. про свою дитину про її почуття, відчуття, думки, ніби можна знати про іншу людину більше, ніж вона сама...

•коли маленькому чоловічку, було жарко, продовжували стверджувати ні тобі холодно-одягайся.< /p>

Коли дитина говорила я сит-говорили ні, ти голодний, ти ж зовсім нічого не з'їв. не покладаючи рук, через що це ти могла втомитися..

Людина всі ці роки вчилася не відчувати себе,не довіряти собі,не розуміти бажань,довго болісно вирішувати, боятися помилитися.